Служба у справах дітей інформує про обмеження перебування неповнолітніх дітей у вечірній час на вулицях та в розважальних закладах без супроводу дорослих

З метою попередження злочинності як з боку дітей, так і проти них, стимулювання відповідальності батьків, законодавством України встановлено: 

 1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: «Стаття 180-1. Порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування Порушення встановленого законом порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340-850 грн). 

 Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» (850-1700 грн). 

 2.Закон України «Про охорону дитинства»: «Стаття 20-1. Особливості перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування Діти віком до 16 років з двадцять другої до шостої години можуть перебувати у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування лише в присутності принаймні одного з батьків чи іншого законного представника дитини або особи, яка її супроводжує і несе за неї персональну відповідальність. Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи зобов’язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження осіб, зазначених у частині першій цієї статті. Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи мають право у період з двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку». У разі виявлення дитини в розважальному закладі чи в громадських місцях (парки, вулиці, території шкіл та дитячих садків, дитячі та спортивні майданчики, бари, дискотеки, магазини з алкогольною продукцією тощо) у нічний час, буде притягнуто до адміністративної відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків (ст. 184 КУпАП)!

Безпека взимку - пам'ятка учням на зимові канікули

День прав

 

Відеожурнал

На перервах для учнів ліцею було проведено відеожурнал "Зупинимо насилля разом!". Для перегляду  соціальним педагогом Шкворець Л.Д. було відібрано чудові відеоролики в яких висвітлюється дана тема в зрозумілій, цікавій для школярів формі.

 

 

 

   

Великі права маленького громадянина України

Протягом акції "16 днів проти насилля" соціальним педагогом для учнів 4-Б і 4-В класів було проведено годину спілкування "Великі права маленького громадянина України". 

Під час спілкування учні здійснили мандрівку статтями Конвенції ООН про права дітей, зрозуміли "хто найважливіша людина на Землі?", склали правові пазли, переглянули добірку фрагментів з мультфільмів на дану тематику.

 

 

 

 

Торгівля людьми: міфи та реальність

Соціальний педагог Шкворець Л.Д. для учнів 11 - А  і 11-Б класів провела годину спілкування "Торгівля людьми: міфи та реальність". Після вступного слова соціального педагога учням було запропоновано переглянути відеофільм "Станція призначення ЖИТТЯ!".

По завершенню перегляду соціальний педагог надала поради, як не стати жертвою торгівців людьми.

"Наші долоньки проти насилля"

Учні 5-8 класів підготували чудові колажі "Наші долоньки проти насилля".

Учні 3-4 класів намалювали малюнки "Щасливе дитинство"

У світі прав і обов'язків неповнолітніх громадян

28 листопада для учнів 8-А, 8-Б та 8-В класів було організовано соціальним педагогом Шкворець Л. Д. зустріч з старшим інспектором сектору ювенальної превенції Миколенко Я.В. на тему «У світі прав і обов'язків неповнолітніх громадян». Розпочавши зустріч соціальний педагог наголосила, що учні ліцею активно долучилися до Всеукраїнської акції «16 днів проти проти насилля» метою якої є привернути увагу суспільства до проблеми насилля.

Старший інспектор відділу ювенальної превенції Миколенко Я.В. проінформувала учнів про оновлену законодавчу  базу з питання запобігання

насилля. 

Вчителька історії Поліщук М.В. додала, що на даний час розглядається законопроект про запобігання булінгу по відношенню до вчителів.

Психолог ліцею, Гудзенко В.І., надала поради учнями «Як запобігти і подолати випадки насильства».

Соціальний педагог наголосила, що на сайті ліцею і на інформаційному віснику є номери телефонів довіри та «гарячої» лінії з питань запобігання насильству.

"Я відповідаю за свої вчинки"

Для учнів 6-х класів, згідно плану проведення Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства", соціальним педагогом Шкворець Л.Д. і психологом Гудзенко В.І. було проведено годину спілкування на тему "Я відповідаю за свої вчинки".

 

Соціальний педагог Шкворець Л.Д. розповіла учням про відповідальність неповнолітніх, акцентувала їх увагу на відповідальності за скоєння випадків насилля, булінгу. А також переглянули відео на відповідну тематику.

 

 

Психолог школи Гудзенко В.І. провела анкетування учнів "Як ви ставитесь до насилля?".

На завершення дітям були надані поради "Як запобігти булінгу" та "Як побороти булінг".

Вчимося взаєморозумінню

В рамках акції "16 днів проти насильства" з учнями 3-4 класів проведені тренінгові заняття "Вчимося взаєморозумінню". Разом з психологом ліцею діти в дружньому колі висловлювали свої думки про такі цінності як повага, підтримка, допомога, розуміння, добро і вдосконалювали навички конструктивної взаємодії.

 

#ЗапитайДитинуПроБулінг#Поради юриста

Якщо ви дізналися, що вашу дитину цькують, або помітили певні ознаки того, що вона страждає від булінгу, про які ми писали у попередній статті http://bit.ly/2rvjap3 , поговоріть з дитиною та з'ясуйте у неї якнайбільше фактів і подробиць про заподіяну їй шкоду.

Тут важливо відокремити факти від емоцій, хоча емоції в таких випадках, звісно, зашкалюють.
Варто відрізнити звичайний конфлікт від систематичного цькування, бо саме регулярне, повторюване знущання і є булінгом.
У коментарях до наших дописів нас просять розповісти про булінг, де учасниками виступають не лише діти, а й про булінг зі сторони вчителя до учня (учнів). Правила та закони розповсюджуються на всіх учасників булінгу, незалежно від віку. Різниця лише у відповідальності, про яку ми напишемо нижче.
Якщо ви впевнилися, що булінг мав місце, зверніться до адміністрації закладу освіти, прямим обов'язком якої є створення безпечного, вільного від насильства, булінгу та будь-яких форм дискримінації освітнього простору. Це визначено частиною 3 статті 26 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/2QS4cnv.
Ваша заява ✍ про булінг має бути оформлена у письмовій формі, державною мовою, зі вказанням прізвища, ім’я, по батькові заявника, адресою проживання, контактним телефоном.
У заяві має бути:
☑розгорнутий опис фактів булінгу (відокремлюйте їх від емоцій);
☑ваш статус: постраждалий, представник постраждалого чи свідок булінгу);
☑ розгорнутий виклад фактів булінгу;
☑тривалість булінгу;
☑дата її подання;
☑особистий підпис.
Треба пам’ятати, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (тобто звернення без вказання прізвища, імені та по батькові особи, що звертається) чи з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не розглядається. http://bit.ly/2sexgeE
Заява має бути зареєстрована у закладі освіти. Варто написати заяву у двох екземплярах (або зробити ксерокопію). Після її реєстрації у закладі, на одному примірнику працівник школи має поставити вхідний номер та дату заяви, і віддати її вам. Інший примірник залишається у закладі освіти. Так ви в будь-який момент доведете факт звернення до керівника. Цей принцип оформлення заяв використовується у всіх випадках звернення до керівництва та органів влади.
Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу має бути розміщений на сайті закладу освіти: це вимога частини 2 статті 30 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/2QS4cnv.
Якщо він відсутній ви можете використовувати інші сайти та вказати керівництву школи на обов'язковість розміщення такої інформації. Ось зразок оприлюднення такого порядку на сайтах Зірненської школи Рівненської області http://bit.ly/37zPgjQ та школи №11 м. Києва. http://bit.ly/2OK9NcR
Керівник повинен розглянути вашу заяву про випадок булінгу, видати письмовий наказ про проведення розслідування, у якому визначити уповноважених осіб і створити комісію з розгляду випадку булінгу. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники, психолог та соціальний працівник, батьки потерпілого та батьки булера, керівник закладу освіти, інші зацікавлені особи. http://bit.ly/2pW04bd
Створена комісія проводить розслідування, з'ясовує, чи це є інцидент разовим випадком, чи це дійсно регулярне цькування, тобто - булінг.
Якщо комісія визнала факт булінгу, то керівник закладу освіти зобов'язаний повідомити про це уповноважені підрозділи органів 🚨Національної поліції України та Службу у справах дітей.
У випадку, коли керівник закладу не повідомить поліції про факт цькування, муситиме заплатити штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це -від 850 до 1700 грн) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку (абзац 2 стаття 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення http://bit.ly/2qDlElb).
Якщо ви як батько чи мати не входите до складу комісії, керівник закладу має письмово повідомити вас про визнання або невизнання комісію факту булінгу.
Рішення комісії оформлюється у письмовому вигляді http://bit.ly/2pW04bd
Копію цього рішення ви маєте право отримати: для цього треба написати запит на доступ до публічної інформації у відповідності із вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». http://bit.ly/2OlRr2S
У випадку коли комісія не визнала факт булінгу, а ви з цим не згодні, ви маєте право звернутися до органів 🚨Національної поліції із відповідною заявою. До неї радимо додати копії ваших попередніх заяв та документів.
Коли керівник закладу освіти відмовляється приймати скаргу про булінг або не здійснює необхідних дій для розслідування, які зазначені вище, ви можете звернутися до місцевого управління освіти.
Якщо з певних причин ви не бажаєтє звертатися до керівництва закладу освіти або управління освіти із відповідною заявою про булінг, ви можете звернутися одразу до Національної поліції України та/або до Служби у справах дітей.
Коли факти свідчать про те, що дитина зазнала булінгу з боку педагогічного працівника 💥 , необхідно подавати заяву до місцевого управління освіти щодо перевірки методів виховання з боку педагогічного працівника та обов’язково подати заяву до органів Національної поліції та Служби у справах дітей.
Також варто звернутися до неурядових організацій (громадських організацій, що займаються захистом прав людини, надають юридичну допомогу тощо), що працюють з дітьми, для отримання психологічної та юридичної допомоги. Представники цих організацій можуть увійти до складу комісії з розгляду випадку булінгу.
Нагадуємо, що всі звернення, які подаються, розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця (30 днів) від дня їх надходження. (Стаття 20 Закону України “Про звернення громадян” http://bit.ly/2sexgeE ).
Про психологічну допомогу учасникам булінгу ми поговоримо у окремій статті.
До трагічних і непоправних наслідків призводить фізичне насильство та булінг. Якщо дитина поскаржилася на фізичне насильство, незалежно чи є це фактом булінгу чи ні, батькам необхідно звертатися до територіальних підрозділів Національної поліції із відповідною заявою для того, щоб останні з’ясували всі обставини та встановили факти.
Яка відповідальність дітей, неповнолітніх та дорослих передбачена за булінг читайте на нашому сайті http://bit.ly/2XTiSnK
Пропонуємо прочитати:
Як говорити з дитиною про булінг? http://bit.ly/2XLEXVf
Ознаки булінгу http://bit.ly/2rzdfiv
Щоб долучитися до флешмобу і додати рамку до фото профілю:
- Перейдіть за посиланням: www.facebook.com/profilepicframes/ .
- Знайдіть рамку “запитай дитину про булінг” та клацніть по ній.
- На фото вашого профілю з'явиться відповідна рамка. Нажміть “Встановити як аватар”.
#ЗапитайДитинуПроБулінг

Стартувала акція "16 днів проти насилля"

25 листопада стартувала щорічна Всеукраїнська акція „16 днів проти  насильства”. Учні нашого ліцею щорічно підтримують акцію „16 днів проти насильства”. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада по 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства, створити в конкретному регіоні соціальний простір, вільний від насильства.

18 листопада - день захисту від сексуального насилля

9 порад для вчителя-жертви булінгу

Не тільки діти стають жертвами цькування. Вчителі також можуть відчути це на собі як від учнів, так і від колег.

На жаль, дуже часто вчителі стають жертвами цькування від своїх же колег. Внаслідок цього – депресії, зриви, псування стосунків з учнями чи навіть звільнення з роботи. Ось 9 способів, як можна вийти з такої ситуації з мінімальними збитками для себе.

1. Зберігайте спокій

З одного боку, педагогічний гуманізм та булінг – речі аж ніяк не поєднувані. Дивно, що цькування взагалі може існувати в педагогічному колективі, чи не так?. Проте, на жаль так буває й не рідко. Якщо вже виникла така ситуація, спробуйте принаймні не реагувати на це дуже емоційно – не давайте цькуванню поглинути вас. Зосередьтеся на дітях і роботі, а решту спробуйте залишити поза увагою.

2. Не втягуйтеся

Найкраще, що ви можете зробити, — не годувати навколишніх своїми емоціями. Намагайтеся — хоча це теж дуже складно — не брати участь в конфліктах, особливо коли стикаєтесь із залякуванням. Пам'ятайте, що від вас чекають хоча б який-небудь реакції! Не давайте булеру насититися вашими переживаннями.

3. Дистанціюйтеся

Так, варто обмежити контакти з кривдником, хоча це теж дуже складно. Весь час збільшуйте фізичну відстань між вами й кривдником — за обідом, в учительській.

4. Спробуйте розібратися

В деяких випадках рятує не дистанція, а контакт. Спробуйте ту ж тактику, яку ви використовуєте в класі зі складними учнями. Ставте питання, уважно слухайте відповіді (і зовсім не обов'язково погоджуватися або приймати чужу точку зору). Швидше за все, ситуацію не змінити, але ви залишитеся професіоналом, який доклав усіх зусиль до вирішення конфлікту.

5. Вивчіть теорію

Дуже часто булери — це майстри пасивно-агресивної поведінки. Вивчіть навички спілкування, які допоможуть ефективно управляти такою поведінкою, спілкуватися з подібними людьми.

6. Фіксуйте те, що відбувається

Це дуже важливий пункт. Якщо ви стали жертвою цькування, бажано фіксувати в будь-якій формі кожен наступний інцидент. Зберігайте електронні листи і повідомлення. Описувати те, що відбувається близькій людині. Якщо справа дійде до фактичного розгляду, бажано, щоб на вашому боці були задокументовані факти.

7. Не бійтеся постояти за себе

Так, ми всі, як правило, намагаємося до останнього уникнути відкритого конфлікту. Але іноді неминучий перехід до прямої конфронтації. У цій ситуації ви повинні бути у всеозброєнні. Якщо ви відчуваєте себе вразливо або просто боїтеся прямої розмови з кривдником, попросіть когось піти разом з вами. Детально опишіть, що саме зачіпає вас в поведінці опонента, поясніть, чому ви вважаєте, що це має припинитися. Не соромтеся відкрито сказати, що ви можете подати офіційну скаргу. Більшість булерів бояться відкритого протистояння і відступають.

8. Подайте офіційну скаргу

Якщо ж взяти під контроль ситуацію не виходить, подайте офіційну скаргу. Часто трапляється, що, як тільки скарга потрапляє до керівництва, починається рух. Не факт, що це щось змінить для вас на краще, але зате ви будете впевнені: ви зробили все, що змогли.

9. Ставте себе на перше місце

Ваше здоров'я, психічне і фізичне, має бути для вас пріоритетом. Нехай вас підтримують родина і друзі. Коли ви йдете з роботи додому, не забирайте з собою цю ситуацію. Живіть своїм життям. А в самій школі зосередьтеся на собі й дітях. І пам'ятайте, що ви робите велику і важливу роботу.

Джерело: mel.fm

Булінг: 10 міфів та фактів

Існує багато міфів довкола проблеми булінгу, і деякі з цих міфів часто призводять до серйозних помилок у ставленні до булінгу, у знеціненні фактів та недовіри до свідчень постраждалого. Таке відношення може підірвати те, що травмована людина відчуває і як оцінює вчинене по відношенню до неї насильство. Булінг є неприпустимим у жодній формі, і - як тільки суспільство про нього дізнається – він має бути негайно припинений.

Міф 1: булінг є нормальною частиною дитинства, і варто просто ігнорувати його.

Факт:

Булінг не є "нормальним" або прийнятним у будь-якій формі, і ігнорування може не завжди призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має довіритись дорослій людині, можливо, це хтось із батьків, вчитель, шкільний психолог, які почнуть протидіяти булінгу. Просто терпіти – означає втратити самоповагу і залишити ситуацію безнаказанною.

Міф 2: повідомлення про булінг погіршить ситуацію.

Факт:

Можна переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту, або що дитині, яка зазнала насильства, просто не повірять. Важливо довіритись тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.

Міф 3: варто не боятись і дати здачу тому, хто залякує, це його зупинить.

Факт:

Фізичне протистояння є слабшою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна реакція діє краще, коли з’являються активні учасники – дорослі, які готові протидіяти і припинити булінг.

Міф 4: діти виростають і припиняють чинити насильство.

Факт:

Найчастіше діти, які залякують, можуть вирости і стати дорослими, які знущаються або використовують агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель поведінки у підлітковому віці закріплюється як успішна. Виняток стновлять випадки, коли в ситуацію булінгу втрутились відповідні органи влади, школа чи батьки і поставили під сумнів успішність даної стратегії.

Міф 5: булери такими і народилися, у них така генетика.

Факт:

Діти, схильні чинити насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не відіграє провідної ролі у даному процесі.

Міф 6: булери шукають влади, тому що відчувають себе безсилими.

Факт:

Булери використовують агресію щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює.

Багато дітей на ранньому етапі експериментують з агресивною тактикою, але модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, у якому вони виростають.

Міф 7: діти, які стають булерами, самі зазнали зловживання

Факт:

Довготермінові дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці, показують, що вони стають скоріше жертвами, а не насильниками, які слабо контролюють свої емоції.

Міф 8: булінг є проблемою, яку повинна вирішувати школа.

Факт:

Це суспільна проблема. Школа - це просто місце, де найчастіше відбувається булінг, тому що саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку дітей.

Міф 9: булінг відбувається лише у школах.

Факт:

Це не так, адже булінг може відбуватися у будь-якому іншому місці. Це може бути поза школою, в коледжі, в університеті чи навіть на роботі.

Міф 10: ознаки булінгу легко помітити.

Факт:

Не завжди легко виявити ознаки булінгу, оскільки вони можуть не бути фізичними та очевидними. Емоційний, словесний та інтернет-булінг може часто залишати шрами, яких люди не побачать. Використання цих міфів може допомогти у обговоренні складних та незручних питань під час розмови про булінг у класі.

Також ці міфи та факти можуть використовуватися як ресурс для підлітків. 

Сучасні проблеми вимагають сучасних рішень. Проблемні діти і підлітки завжди викликали з боку освітньої системи підвищену увагу і особливі підходи. Не рідко ця увага виявлялась своєчасним явищем і дозволяла домагатися позитивних результатів. Зняти з дитини клеймо важкого підлітка, це надзвичайно важка праця, що вимагає від педагога глибокого розуміння, любові і нескінченної турботи про внутрішній світ свого підопічного.

За даними проекту DilovaMova.com, Міжнародний день соціального педагога став відзначатися зовсім недавно. На черговій XVII Міжнародної конференції соціальних педагогів, де серед учасників були представлені 44 країни і яка відбулася в Копенгагені в травні 2009-го року, було засновано це поважне професійне свято. Значення, яке несуть для суспільства соціальні педагоги, неможливо виміряти ніякими показниками. Багато успішних людей, які раніше вважалися важкими підлітками, що займають в суспільстві свої гідні місця, не рідко згадують своїх наставників теплими словами, відчуваючи до них почуття глибокої поваги.

Зараз професія соціального педагога затребувана і виділена в окрему категорію системи освіти. Соціальні педагоги входять в викладацькі склади більшості навчальних і виховних закладів. Їх робота часто нагадує роботу психолога, але це від частини відбувається тому, що вони тісно співпрацюють зі штатними фахівцями психологами, адже робота з важкими підлітками вимагає особливого, тонкого підходу. Внутрішній світ так званих важких дітей, як правило відчуває глибокі травми. Вони можуть бути пов’язані як з сімейними негараздами, так і з цілої масою інших факторів. Виявити проблему і виробити метод її подолання досить не просто, адже діти як правило замикаються в собі. Знайти ключик, який відкриє і звільнить молоду людину від цих, абсолютно зайвих проблем, і є те, заради чого вони обрали цей нелегкий шлях.

 Зі Святом всіх соціальних педагогів!