Професійний словничок

Авторитет батьків - визнаний  вплив батьків на переконання й поведінку дітей, який грунтується на глибокій повазі до батьків, довірі до високої значущості їхніх особистих якостей і життєвого досвіду, до їхніх слів і вчинків.

Адаптація (від лат. - пристосовувати) - пристосування індивіда до умов та змін навколишнього середовища. У людському суспільстві виділяють адаптацію на біологічному, фізіологічному, психічному та соціальному рівнях.

Адиктивна поведінка - система відношень, спрямованість вчинків неповнолітніх, які звикають до вживання наркогенних засобів, стадія наркотизації без явно виражених психічної і фізичної залежності.

Альтруізм - вид діяльності, спрямованої на безкорисливу турботу про благо людей, готовність поступатися і жертвувати власними інтересами заради іншої людини. Протилежний егоїзму.

Анкета (від фр. enquete - список питань) - методичний засіб для отримання первинної соціологічної інформації, який оформляється  у вигляді набору питань, логічно зв¢язаних з центральним завданням дослідження. Анкетні опитування проводяться з метою вияснення біографічних даних, думок, оцінок, ціннісних орієнтацій, установок.

Батьківські збори - одна з форм зв¢язку школи з батьками й пропаганди серед них педагогічних знань. Проводять класні загальношкільні батьківські збори. На них батьків знайомлять з планами навчально-виховної роботи школи, класних керівників; батьки одержують інформацію про стан успішності й дисципліни дітей, обговорюють проблеми допомоги школі в організації дозвілля дітей, їхнього трудового й морального виховання тощо.

Гуманізація освіти - центральна складова нового педагогічного мислення, яка передбачає перегляд, переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу у світлі людинотворчої функції. Г. О. означає повагу школи й педагогів до особистості дитини, довіру до неї, прийняття її особистісних цілей, запитів та інтересів, створення максимально сприятливих умов для розкриття й розвитку здібностей та обдарувань дитини, для її повноцінного життя на кожному з вікових етапів, для її самовизначення. Г. О. основним смислом педагогічного процесу вважає розвиток учня.

Девіантна поведінка - (від лат. deviatio - відхилення) - система дій та вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам та стандартам поведінки, наприклад: тютюнопаління, наркоманія, алкоголізм, токсикоманія, проституція, суїцидальна поведінка, адиктивна поведінка.

Депресія - (від лат. - пригнічений) - хворобливй стан приголомшеності, пригнічення, скорботи, відчаю. Спостерігається при багатьох психічних захворюваннях. У хворих на Д. спостерігається загальмованість рухів, мови, зниження активності, ініціативи, порушення сну, апетиту. У дітей у стані Д. з являється тяжкі немотивовані страхи.

Духовні цінності - витвори людського духу, зафіксовані у здобутках науки, мистецтва, моралі, культури.

Духовність - особливий вимір людського буття, який виявляється у процесі реального самовизначення людини. Справжнім змістом духовного розвитку є зміна місця людини в навколишньому світі, в якому вона фіксує сферу свого буття і в якому можливе її самовизначення. Але самовизначення людини в навколишньому світі, в культурі є не просто освоєнням предметного буття і не зводиться тільки до споживання культурних цінностей. Воно являє собою складний процес становлення особистості, принципову зміну характеру людського буття, досягнення особистісної суверенності. Визнання себе, як вільної істоти та відповідальність за    долю світу є основою духовності людини.

Корекція  (від. лат. виправлення, поліпшення) - в спеціальній педагогіці - виправлення (часткове чи повне) вад психічного або фізичного розвитку у дітей, порушення тієї чи іншої психічної функції у дорослих. Конкретна мета й завдання К., а також методи і прийоми корекційної роботи визначаються в кожному випадку видом порушення розвитку та індивідуальними особливостями дитини.

Любов - високе моральне почуття, яке полягає у стійкій, самовідданій і свідомій прихильності людини до когось чи чогось, зумовленій визнанням позитивних якостей об єкта Л. або спільними переконаннями, життєвими цілями та інтересами людей. Протилежності Л. є ненависть, тобто почуття стійкої та свідомої ворожості, відрази до когось або чогось. Предметом Л. можуть бути конкретні й узагальнені об¢єкти (батьківщина, праця, конкретна людина тощо). У вужчому розумінні слова Л. або кохання, - це стійка, самовіддана й свідома прихильність до особи іншої статі.

Маргінали - окремі особи, соціальні верстви чи групи, які опинилися за межами характерних для даного суспільства основних структурних підрозділів чи певних соціокультурних норм і політичних традицій. Ними вважалися також бездолені, душевно хворі, тунеядці, проститутки, а з кінця ХХ ст. - хіппі, етнічні, релігійні меншини, представники нетрадиційно мислячої інтелегенції. Урбанізація, масова міграція, інтенсивна взаємодія між носіями різнородних  культур.

Насильство - застосування індивідом чи соціальною групою різних (аж до збройного впливу) форм примусу стосовно інших індивідів, соціальних груп з метою набуття чи збереження економічного і політичного панування, завоювання тих чи інших прав чи привілеїв.

Парія - занедбана, безправна людина.

Потреба соціальна - суспільно зумовлене спонукання до дії, що забезпечує життєдіяльність соціального об¢єкта, особистості, соціальної групи, суспільства в цілому, внутрішнє джерело активності суб¢єкта, форма вияву його необхідності у будь-чому. П.С. фіксує економічні, моральні, політичні, естетичні та інші потреби, а також їхній зв¢язок з тією чи іншою соціальною спільністю, соціальними стосунками, соціальною необхідністю.

Превентивне виховання - комплексний цілеспрямований вплив на особистість під час її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізіологічний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію антисоціальних виявів у поведінці дітей і молоді, на їхній захист, а також допомогу.  

Прекрасне - категорія естетики, що характеризує явища, які мають найвищу естетичну цінність. Як естетична цінність П. відрізняється від естетичних і пізнавальних цінностей (добра, істини) тим, що воно пов¢язане з відповідними почуттями формою і звертається до споглядання або уяви, на відміну від утилітарно-корисного. Ставлення до П. має безкорисливий характер.

Проблема соціальна - протиріччя, що об¢єктивно виникає у процесі функціонування і розвитку суспільства; завдання, що потребує розв¢язання засобами соціального управління - П.С. розрізняються залежно від глибини суспільних перетворень, що забезпечують їхнє розв¢язання. Так, існують П.С., що стосуються в основному, приватних сфер громадського життя, які виходять, на рівень соціальних інститутів; нарешті, ті що вимагають структурних перетворень у суспільному організмі.

Проблема соціальна - протиріччя, що од¢єктивно виникає у процесі функціонування і розвитку суспільства; завдання, що потребує розв¢язання засобами соціального управління. П. С. розрізняються залежно від глибини суспільних перетворень, що забезпечують їхнє розв¢язання. Так, існують П. С., що стосуються, в основному, приватних сфер громадського життя, які виходять на рівень соціальних інститутів; нарешті, ті, що вимагають структурних перетворень у суспільному організмі.

Проблемна ситуація - ситуація, для оволодіння якою окремий суб¢єкт (або колектив) має знайти і застосувати нові для себе знання чи способи дії. У П.С. слід розрізняти її об¢єктивну сторону (суперечність між складністю, яку треба подолати, й недостатністю наявних засобів для досягнення цієї мети) та її
суб¢єктивну сторону (усвідомлення суб¢єктом цієї суперечності й прийняття або постановка ним відповідного проблемного завдання).

Релаксація - стан розслаблення за умови усунення психічного напруження.

Соціалізація - це двосторонній взаємообумовлений процес взаємодії людини і соціального середовища, який передбачає її включення в систему суспільних відносин шляхом засвоєння соціального досвіду, так і самостійного відтворення цих відносин, у ході яких формується унікальна, неповторна особистість.

Соціальна педагогіка - це наука і практика становлення особистості в соціумі з урахуванням конкретних соціально-педагогічних умов, особливостей середовища, їх впливу на якісний рівень педагогічного процесу, який оптимізує соціалізацію особистості.

Соціальна робота - професійна, цілеспрямована діяльність у суспільстві через соціальні інститути, яка спрямована на створення соціальних умов для повноцінної життєдіяльності та розвитку різних категорій населення (захист конституційних прав, свобод, інтересів, задоволення культурних та духовних потреб).

Соціальний педагог - це спеціаліст, котрий здійснює соціально-педагогічну діяльність, об¢єктом якої є діти та молодь, що потребують підтримки і допомоги у процесі соціалізації як основної умови самореалізації, самокорекції, самоствердження.

Соціальний працівник - це професійно підготовлений спеціаліст, який працює в державних (недержавних) соціальних інститутах і сприяє створенню соціальних умов для повноцінної життєдіяльності різних категорій населення, котрі потребують захисту і підтримки.

Соціометрія (від лат. So (cietas) - суспільство,  metreo - виміряю) - психологічна теорія суспільства, розроблена вченим Дж. Морено і одночасно соціально-психологічний тест, який застосовується для оцінки міжособистісних емоційних зв¢язків у групі.

Спілкування - специфічна міжособистісна взаємодія  людей як членів суспільства, представників визначених соціальних груп. Опосередковується системою суспільних відносин і є їхньою персоніфікованою особистісною формою вияву. С. - важлива складова частина соціального буття людини як суспільної істоти, джерело її життєдіяльності, умова формування як суспільства, так і особистості.

Тест (від англ. test - перевірка) - стандартизована вимірювальна методика, яка направлена на виявлення прихованої властивості об¢єкта, в якому зацікавлені, шляхом одного або декількох коротких випробувань (завдань), які несуть максимальну інформативність. Тести існують і активно використовуються не тільки  в соціально-психологічній роботі, а і в медицині, педагогіці, техніці.

Толерантність - зважене, терпиме ставлення до чужих позицій, вірувань, переконань, думок. Обв¢язковий принцип існування правової держави.

Щастя - поняття моральної свідомості, що позначає стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою й осмисленістю життя, здійсненням свого  людського призначення. Щ. є чуттєво-емоційною формою ідеалу. Гранично інтенсивне переживання людиною універсальності й глибини утвердження свого буття, максимальної відповідності наявного найзаповітнішим бажанням, мріям: моральна насолода життям.

Явище соціальне - елемент соціальної реальності, який володіє повнотою соціальних властивостей та ознак: все те в соціальній дійсності, що виявляє себе. Як  Я. С. виступають предмети, люди, їхні стосунки, дії, почуття до інших, тобто матеріальні й духовні продукти людської діяльності.