«Формування стресостійкості у здобувачів освіти»

 У відповідності до запланованих заходів щодо профілактики суїцидів серед дітей та молоді в Черкаській області на 2021 рік навчально-методичний центр психологічної служби КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» продовжив серію занять для працівників психологічної служби.

28 вересня 2021року в онлайн режимі проведений семінар «Формування стресостійкості у здобувачів освіти».

Основна мета семінару: ознайомлення учасників із практичними аспектами формування стресостійкості/життєстійкості у дітей та молоді.

Учасники семінару ознайомилися із актуальністю теми та теоретичним обґрунтуванням проблеми впливу стресу на організм людини. Під час практичної частини семінару фахівці психологічної служби опрацювали основні методи, техніки, вправи по формуванню стресотійкості у здобувачів освіти.

Участь у заході взяли 92 працівники психологічної служби закладів освіти та педагоги області.

По завершенню семінару учасники відмітили актуальність отриманої інформації та практичну значимість представленого матеріалу.

Захід підготувала та провела Наталія Дудіна, завідувач навчально-методичного центру психологічної служби.

Лист до кожної мами, яка кричить на своїх дітей

 Всі матері кричать на своїх дітей. Хтось більше, хтось менше. У нас – особливо. У нас взагалі норма – кричати на дітей і давати їм потиличники, а то і паском по попі. Все ніби як заради гарного виховання.

 Деякі матері не вважають такий стан нормою. Але навіть з ними трапляються епізоди люті, за яку вже потім, після нападу, вони картають себе і обіцяють більше ніколи-ніколи не підвищувати голосу на дітей. Однак, “ніколи-ніколи” не настає. І наступного разу материнська лють знову бере гору над розумом. Причому, прорватися вона може через найбільш дріб’язковий привід – через пролиту склянку води, через відірваний ґудзик, через трійку в щоденнику…

 У суспільстві прийнято засуджувати матерів, які підвищують голос на дітей. І в суспільстві не прийнято навіть думати, щоб допомогти матерям, які не можуть стриматися і дозволяють собі кричати на дитину прямо на вулиці або в торговому центрі. Навпаки, деякі індивіди поспішають зняти таку маму на телефон або скоріше повідомити в органи опіки про те, що сусідка знову «кричить на Олю, заберіть у неї дітей».

 Ми живемо в дуже агресивному суспільстві, яке перестало розуміти, що материнська лють – це червоний сигнал про те, що мамі реально важко, дуже важко, що вона втомилася і не витримує навантаження, раз істерично кричить на тих, кого любить. Та що говорити про суспільство, якщо часто близькі члени сім’ї – чоловік, свекруха і навіть рідна матір – не розуміють, від чого там може втомитися жінка, яка «весь день сидить удома з дітьми».

 Саме від цього.

 Перехід до материнства, насправді, набагато складніше, ніж здається з боку. Занадто багато змін відбувається різко і відразу – фізичних, психологічних, соціальних. І кожна молода мама залишається з реальністю материнства один на один. Добре, якщо книжки вдалі прочитає або передачу подивиться, але в цілому вчиться плавати вона в своєму новому морі поодинці і без рятувального круга.

 Ба більше. Матері, згідно із законом своєї соціальної ролі, піклуються про всіх членів сім’ї (включаючи дітей, чоловіка, батьків). Всіх, крім себе. На себе часто вже не залишається ні сил, ні часу, ні бажання. І це найстрашніше. Тому що при наявності бажання мама так-сяк знайде час на догляд за собою і відпочинок, а коли немає бажання – це вже ознака вигорання. Ще трохи і може наступити батьківська деформація.

 У кожної людини є базові потреби, такі як достатня кількість сну і правильне харчування. Але матерям, особливо молодим, часто відмовлено і в цьому. Рідко який чоловік встає вночі заспокоїти маленьку дитину, підігріти суміш або принести саму дитину до дружини. Рідко яка свекруха дбайливо наготує котлет і прибере пил на підвіконні (найчастіше навпаки – діє як інспекція у справах неповнолітніх, причому, неповнолітнім вважається її син, а не внук). Коли базові потреби не задовольняються, людині стає важко справлятися з усіма своїми емоціями.

 Необроблені емоції, переживання, стреси, невисловлені слова накопичуються протягом багатьох-багатьох днів, а потім досить маленької іскри, щоб мама вибухнула. Наприклад, вона вбивається над цими нещасними котлетами (для всіх, між іншим, включаючи свекруху, яка підтакує новинам на 1+1), а дитина підходить і тягне печеньку за кілька хвилин до сімейної трапези. І все! І ось вже мама – монстр, а тато – святий: каже, «він всього лише печеньку взяв, що ти так розкричалася?».

 На жаль, на дитину накричати простіше, ніж на того, хто кривдить, принижує, пригнічує, не розуміє або виявляє байдужість, а не мав би. Накричати на дитину простіше, ніж вирішити безнадійні фінансові проблеми. Простіше, ніж успішно виконувати десять соціальних ролей… Лють – це гнів, який стало неможливо контролювати.

 На щастя, при деякому тренуванні гнів можна відстежити до моменту незворотності, засікти ті самі прикмети наближаючої люті – тригери. І як правило, ці тригери не мають відношення до самої дитини. Не вона їх викликає.

  Їх викликають сварка з чоловіком, погані стосунки з кимось із родичів, колег, неможливість відповідати заданим кимось стандартам і навіть невирішені проблеми з власного дитинства.

 Якщо ви мама, яка часто кричить на своїх дітей, знайдіть свої тригери і відстежуйте їх.

 Когось дратує шум ремонту у сусідів, хтось злиться, коли голодний, хтось починає нервувати, якщо спізнюється… Як тільки відчуваєте, що закипаєте, шукайте свої тригери. А коли знайдете – промовляйте їх вголос: «відчуваю себе безсилою, дурною, нікому не потрібною», «переживаю, що вечеря вийшла несмачною», «страшно, що залишилася остання тисяча гривень»… Це правда допомагає заспокоїтися. Чесно виражені перед самим собою почуття не дають гніву накопичуватися ще більше, допомагають розібратися в собі. А самодопомога – засіб номер один в особистій психологічній аптечці будь-якої мами.

 Терміново знайдіть, що перекусити, постарайтеся поспати вдень, якщо недолік сну – ваш тригер. Ідіть з дітьми на прогулянку, щоб не чути сусідських дрилів і молотків. До речі, не варто недооцінювати силу прогулянки. Свіже повітря, зміна обстановки, фізичні навантаження можуть поліпшити настрій і бажання піклуватися про себе.

 Наскільки б сильно наступного разу вас не розлютили діти, згадуйте, що гнів – це похідна, вторинна емоція. Наслідок чогось іншого. Саме цю першопричину і потрібно знайти, щоб перемогти в собі дракона.

 І якщо цієї першопричиною виявиться незадоволеність стосунками з партнером, з його контролюючими родичами, втома, погане самопочуття, ізольованість від суспільства – знайдіть в собі сили поговорити з тими, хто поруч. Про те, що непогано б їм теж якось напружитися в справі виховання дітей і онуків і задуматися про те, що хоч ви і стали мамою, але все ж залишилися людиною, яка теж іноді хоче випити спокійно гарячу, а не холодну каву, прийняти душ не під плач біля дверей, а під улюблену музику, зустрітися з подругами без почуття провини за «кинутих» на батька дітей (о боже, погана, погана мати!), поспати в вихідний день на годину більше, а не зриватися при першому криці «витри попу!». Тато теж може. І дід. І бабуся…

 Але саме це найважче і дається. Сторони, у яких просиш допомоги, або ображаються ( «Я, по-твоєму, мало роблю?!»), або обурюються ( «А як же інші справляються?», «Я взагалі-то гроші заробляю», «Я сама виховувала, мені ніхто не допомагав!»). Ось мами і мовчать, годують своїх драконів до пори до часу. А потім ці дракони прокидаються в найнесподіваніший для всіх – і для мам в тому числі – момент: в торговому центрі, на дитячому майданчику, на вулиці, в гостях, і дають суспільству улюблений привід присоромити маму, яка зірвалася, викласти її в ютуб і нацькувати Опіку.

 Якщо партнерів і родичів немає, а лють є, значить, спробуйте вирішити проблему, дозволивши собі не бути ідеальною матір’ю, не відповідати чиїмось уявленням про вас, не намагатися стрибнути вище голови, аби дати дитині все те, що дають його однокласникам в повних сім’ях. Дитині, насамперед, потрібна спокійна, добра мама, а не дорогі гаджети. Засинайте разом з дітьми, а не сидіть біля телевізора до середини ночі. Постарайтеся оздоровити своє харчування. Навіть цих двох умов іноді буває досить, щоб стати менш нервовою.

 Якщо ви постійно відчуваєте припливи гніву й роздратування, це не ви погана мати. Це сигнал, що погано – вам. Поставтеся до себе з увагою: якщо відчуваєте гнів, не замикайте його глибше, від цього він не зникне, а тільки посилиться і прорветься назовні. Розберіться з причиною, навчіться керувати своїми спусковими механізмами і тоді гнів стане приходити набагато рідше, і вже точно перестане перетворюватися у всепоглинаючу лють. А може, і зовсім зникне.

 З любов’ю до всіх мам, Кіра Морозова

Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку ніхто не говорить

 Вікторія  Прудей   (Victoria Prooday)  має ступінь магістра  з  працетерапії   в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками.

Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я пишу в цій статті. Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я пишу те, що пишу!

 Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!

Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!

Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:

~       кожна п’ята дитина має розлади психіки;

~       поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;

~       поширеність підліткової депресії зросла на 37%;

~       частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.

Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в очі?

Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!

Ні, вони не народжуються такими!

Ні, це не вина школи і системи!

Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!

Що не так:

Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:

Емоційно доступні батьки.

Чітко окреслені межі й настанови.

Обов’язки.

Збалансоване харчування і достатній сон.

Рух і свіже повітря.

Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.

Замість цього діти мають:

Абстрактних батьків.

Батьків, які дозволяють дітям все.

Відчуття, що їм всі винні.

Незбалансоване харчування та недостатній сон.

Сидячий домашній спосіб життя.

Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.

Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!

Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.

Як це виправити?

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:

Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.

Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.

Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.

Проводьте в день час на природі.

Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.

Грайте в настільні ігри.

Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати пакети, накривати на стіл і т. д.).

Вкладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.

Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:

Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.

Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:

Не оточуйте дитину постійними розвагами.

Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.

Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».

Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних навичок:

Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.

Навчіть дитину справлятися зі злістю та роздратуванням.

Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові.

Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!

Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…

ДОМАШНЄ НАСИЛЛЯ. ПАМ'ЯТКА ДІТЯМ

 

• Пам'ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля - неприпустима річ у стосунках людей.

• У сім'ї ви маєте право на те, щоб до вас ставились з повагою, не ображали.

• Пам'ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут-таки кидатися на допомогу, коли тато б`є маму, особливо коли він з небезпечними предметами в руках; ваше завдання - якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі - на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

• Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

• Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до поліції.

• Не вірте у погрози з боку кривдників.

• Ви маєте право висловлювати й обстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

• Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова - це насильство.

• Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини - це карається законом. У Сімейному кодексі (ст. 150, ч. 7) зазначено: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

• Навчіться розрізняти поняття добро і зло. Все, що принижує людську гідність, - зло; що звеличує гідність людини, - добро.

Зупинимо насилля - разом

 17 вересня 2021  року відбулася нарада класних керівників щодо запобіганню всім видам насильства.

 

ПРОФІЛАКТИКА СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ НАД ДІТЬМИ

 В поняття «сексуальне насилля» входить цілий спектр дій – поцілунки, погладжування, доторкання сексуального характеру, а також всі різновиди статевих актів.

Про що повинна знати дитина, щоб не стати жертвою!

1. Якщо ви побачили, що дитина проявляє підвищену цікавість до питання про відмінності між хлопчиками і дівчатками, розкажіть їй спокійним тоном про будову людського тіла, особливості органів, функції які вони виконують. Зверніть увагу на інтимні частини тіла і скажіть, що їх не прийнято показувати іншим людям. Книги з ілюстраціями на цю тему можна переглянути на нашому сайті тут і тут

2.  Розкажіть які доторкання вважаються прийнятними, а які ні, тобто від яких дочка чи син можуть зніяковіти і як відрізнити від тих, які є в нормі (обійми, доторкання один до одного під час ігор, лікарський огляд).

3. Доведіть до відома дитину про те, що ніхто не має право доторкатись до неї, а особливо до інтимних частин тіла проти її волі. Виключення можуть становити: лікарі (за можливістю в присутності мами чи тата) і батьки. Це саме правило повинно стосуватися і всіх членів родини. Не допускайте того, щоб дитину цілували проти її волі! Варто попередити малечу про те, що якщо хтось просить її показати інтимні частини тіла, про це треба розповісти батькам.

4. З 4-х років дитина повинна виконувати «туалетні процедури» та одягатися максимально самостійно. З півторарічного віку дитина не повинна бачити статеві органи та чути прояви інтимного життя батьків. З 2-х років необхідно виключити спільне купання тата і дочки. Купання брата і сестри варто завершити до 6 років, а краще купати дітей окремо.

5. Навчіть дитину правилам соціальної поведінки: не розмовляти з невідомими людьми, не брати цукерок чи інших солодощів від незнайомців, не підтримувати розмову про себе та свою сім’ю, не показувати дорогу. Розкажіть як реагувати в ситуаціях, якщо до дитини заговорили люди, яких вона не знає – не грубити, відійти чи відбігти в безпечніше місце, як і в кого попросити допомогу.

6. Встановіть та намагайтесь підтримувати з дитиною такий рівень довіри, щоб вона змогла розповісти вам різні «нестандартні» ситуації і при цьому розуміла, що кричати на неї ви не будете. Інколи діти краще будуть терпіти, але не скажуть оскільки бояться покарання.

7. Будьте уважними до того, що говорить ваша дитина. Фрази «Я не хочу, щоб дядько Іван до нас приходив», або «Хай дідусь поїде вже додому» повинні насторожити і наштовхнути на думку, що треба максимально делікатно вияснити причину таким словам.

Анна Луньова
Дитячий практичний психолог

 

До чого призводять лінощі в навчанні: мультик, який варто показати кожній дитині

 Достукатися до дитини дуже непросто. Найчастіше поради батьків, педагогів звучать як голос волаючого в пустелі. Тож інколи потрібно обирати більш зрозумілі для дітей форми сприйняття інформації, порад. Наприклад, мультики. Гарні мальовані історії інтуїтивно зрозумілі для дітей різного віку. А цей мультик – одна із вдалих сучасних анімацій, на яку варто звернути увагу.

Навчіть дитину говорити "Ні!" - поради для батьків

 

Навчіть дитину говорити "Ні!". Це правило, яке має знати кожна дитина, і яке допоможе їй уникнути небезпечних ситуацій. Чому важливо навчити дитину відмовляти? Як правильно поговорити з дитиною про правило відмови? Про це розкаже наш фахівець освітніх програм Олена Капральська у навчальному відео

Засідання методичного об'єднання класних керівників

31 серпня 2021 року відбулося 31 серпня 2021 року відбулося засідання методичного об'єднання класних керівників 5-11 класів

                                                                        Порядок денний:

1. Ознайомлення з нормативно-правовими документами, що визначають ведення виховної роботи в ліцеї у 2021-2022 н. р. Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку. Постанова Кабінету Міністрів від 30 червня 2021 року №673 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Щекань М.С.)

2. Правила поведінки, права та обов’язки учнів ліцею. Відвідування закладу здобувачами освіти. Підтвердження причин пропусків занять. (Щекань М.С.,Касян М.О.)

3.Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) у закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).(Шкворець Л.Д.)

4.Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти.

                                                                                                                                     (Шкворець Л.Д.)

5. Поновлення соціальних паспортів класів. Створення банку даних дітей пільгових категорій у 2021-2022 н. р. (Шкворець Л.Д.)

6. Про стан організації роботи з профілактики дитячого травматизму, охорони життя і здоров’я дітей. Про організацію та проведення інструктажів з безпеки життєдіяльності учнів у 2021-2022 н. р.  (Товкач О. О.)

7. Рекомендації щодо ведення особових справ здобувачів освіти.(Касян М.О.)

8. Затвердження плану роботи методичного об’єднання класних керівників на 2021-2022 н. р. Визначення основних напрямків методичної та виховної роботи у 2021-2022 н.р.

(Онопа О.Ю., класні керівники)

 5-11 класів

                                                                        Порядок денний:

1. Ознайомлення з нормативно-правовими документами, що визначають ведення виховної роботи в ліцеї у 2021-2022 н. р. Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку. Постанова Кабінету Міністрів від 30 червня 2021 року №673 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Щекань М.С.)

2. Правила поведінки, права та обов’язки учнів ліцею. Відвідування закладу здобувачами освіти. Підтвердження причин пропусків занять. (Щекань М.С.,Касян М.О.)

3.Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) у закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).(Шкворець Л.Д.)

4.Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти.

                                                                                                                                     (Шкворець Л.Д.)

5. Поновлення соціальних паспортів класів. Створення банку даних дітей пільгових категорій у 2021-2022 н. р. (Шкворець Л.Д.)

6. Про стан організації роботи з профілактики дитячого травматизму, охорони життя і здоров’я дітей. Про організацію та проведення інструктажів з безпеки життєдіяльності учнів у 2021-2022 н. р.  (Товкач О. О.)

7. Рекомендації щодо ведення особових справ здобувачів освіти.(Касян М.О.)

8. Затвердження плану роботи методичного об’єднання класних керівників на 2021-2022 н. р. Визначення основних напрямків методичної та виховної роботи у 2021-2022 н.р.

(Онопа О.Ю., класні керівники)