На нашу думку, це питання на жаль залишається ще актуальним, тому використовуйте матеріал у роботі, діліться з колегами, батьками/опікунами.
Українські діти переживають неймовірне емоційне навантаження під час війни. А батьки та вчителів не завжди знають, як допомогти. Розповідаємо про 4 емоційні зони, в яких може перебувати дитина протягом дня. А також, які найпростіші техніки допоможуть дорослим та дітям переходити з однієї зони до іншої.
ЩО ТАКЕ 4 ЕМОЦІЙНІ ЗОНИ?
Стан, у якому перебуває дитина протягом дня, можна розділити на 4 зони: червону (злість, страх), жовту (знервованість, занепокоєння), блакитну (втома) та зелену (рівновага та сфокусованість).
Наша мета — наблизити дітей до зеленої зони, наскільки це можливо. Перестрибнути з червоної у зелену зону одразу не вийде. Але ми можемо допомогти дитині поступово рухатися з найбільш небезпечної зони до більш безпечної. Адже тільки тоді, коли діти щасливі, вони можуть продуктивно вчитися і працювати, а в родинах пануватиме спокій.
ЯК ПРАЦЮВАТИ З ЕМОЦІЯМИ ДИТИНИ У КОЖНОМУ СТАНІ
Злість, неконтрольованість емоцій, страх — цілком нормальні емоції в українських дітей у зв’язку з війною. Це червона зона емоційного стану. Коли діти в ній за таких умов — це абсолютно нормально.
Як дорослим реагувати на такі емоції?
Найперше — завжди говорити з дитиною, що спричинило відчуття агресії. Варто проаналізувати, за яких умов дитина відчуває себе дуже щасливою, яка діяльність приносить їй радість та задоволення.
Ми маємо поставити дитині два запитання:
чому вона відчуває певну емоцію?
що ми можемо зробити, щоб підтримати її і щоб вона позбулася цієї негативної емоції?
Тут ми заохочуємо, щоб діти розуміли й приймали свої емоції та не боялися бути в цій зоні. Тим дітям, які перебувають у червоній зоні, потрібно більше емоційної підтримки, ніж тим, хто перебуває в інших зонах. І це залежить від обставин. Коли ми працюємо з такими дітьми, мусимо шукати до них певний підхід у залежності від того, чого вони потребують.
Жовта зона — це збуджені, стривожені, занепокоєні, знервовані діти. Це зона, де вони не можуть фокусуватися, тому що емоції вийшли з-під їхнього контролю.
Ми маємо запитати в дитини: що ти зараз відчуваєш?
Якщо дитина відповість: «Я занепокоєний», варто уточнити: «Чому ти відчуваєш тривогу? Що я можу зробити, щоб ти подолав тривожність?
Із кожною дитиною та її проблемами слід працювати індивідуально. Стратегії, як подолати стрес, необхідно підбирати кожній дитині окремо в залежності від уподобань та захоплень. Знизити тривожність дитині допоможе улюблене хобі, яке наповнює дитину, або прогулянка у місце, що принесе радість. Загалом будь-що, що допоможе дитині вивільнити емоції. Як наслідок, дитина швидше зможе впоратися із завданнями.
Як зрозуміти, що дитина у блакитній зоні?
Блакитній зоні характерні втома, слабкість та відчуття нудьги. Зараз більшість українських дітей перебувають у цій зоні. Ми маємо їм допомогти вийти з цієї зони й наблизитися до зеленої.
Наша мета: дати дітям стратегії, щоб вони не почувалися сумними та не уникали завдань у навчанні. Для цього діти мають робити те, що їм подобається: проводити час із рідними та друзями, щоб не почуватися ізольованими.
Важливо: щоб діти відчували себе сильнішими, їх мають оточувати сильні дорослі. Тому ці стратегії насамперед повинні пропрацювати батьки.
Омріяна для кожної людини зона — зелена. Зелена зона — це те місце, де ми хочемо бути. Сюди ми прагнемо перетягнути наших дітей — бо тут ми щасливі та сфокусовані. Це та зона, у якій діти найбільш зацікавлені до навчання. Під час війни перебувати у зеленій зоні постійно — не вийде. Але завдяки роботі з окремими станами, нам цілком вдасться досягати зеленої зони на певний час. Батькам не варто боятися, що кожна дитина протягом дня рухається з однієї зони в іншу. Нам просто треба навчити дітей конкретних технік, завдяки яким вони можуть здійснювати перехід між зонами.