#насильство

Коронавірусний булінг

 Новий різновид булінгу з'явився у школах – учні цькують інших дітей за те, що ті хворіють або перехворіли на COVID-19.
Ми виокремили для вас 5 кроків, як цьому запобігти.

Під час однієї з розмов із батьками школярів ми дізналися про новий різновид булінгу – учні цькують інших дітей або вчителів за те, що ті хворіють або перехворіли ковідом.

“Нашим дітям потрібно більше пояснювати, що бути хворим на COVID-19 – це не соромно. Бо вони не вміють нормально реагувати на це. Тому інформацію, хто саме захворів, приховують. Але ж ми хочемо відстежувати, з ким контактували”, – каже Леся Кучеренко, мама учня Уманської спеціалізованої школи №12.

Ми поговорили з дитячою психологинею, головою відділення дитячої психології Київського Гештальт Університету, головою Школи гуманістичної психології “Humanity” Оленою Ратінською про те, як вчити дітей толерантності, як зрозуміти, що в дитини в школі щось не так і як захищатися від цькувань.

ЧОМУ ВИНИКАЄ БУЛІНГ ЧЕРЕЗ COVID

У початковій школі діти зазвичай не займаються булінгом. Натомість, можуть бути нетолерантними до інших. Це – зародки булінгу. А от справжній булінг починається в середній школі, з 10-11 років, під час входження в підліткову кризу.

За словами Олени, толерантність пов’язана з умінням брати на себе відповідальність і не звинувачувати в усьому інших.

“У нашій культурі завжди було й досі є розділення на винуватих та невинуватих. Це відбувається тому, що людям треба знайти відповідального за те, що сталося. У такий спосіб, люди знімають відповідальність із себе. Так наша ми пристосовуємося до змін та травм”, – пояснює психологиня.

Наприклад, ситуація, коли учні просять учителя пояснити матеріал ще раз, а той кричить: “Чому ви мене не слухаєте?” або “Чому ви не розумієте?”. Так він знімає відповідальність із себе. Так само це працює з булінгом щодо коронавірусу.

Якщо діти ростуть в атмосфері, в якій люди перекладають відповідальність одне на одного й де не пропагується толерантність, вони вчинятимуть так із тим, хто захворів. Мовляв, це він винен, бо не дотримувався правил безпеки.

Натомість, якщо діти ростуть і навчаються в атмосфері толерантності одне до одного, то ставитимуть собі запитання “Що ми будемо з цим робити?” замість “Хто винний?”.

“Моя дочка ходить до школи, також маю племінниць і клієнтів-школярів. У всіх класах хворіють діти! Але якщо атмосфера в класі завжди була хорошою, то в дітей виникає жалість до тих, хто захворіли, і запитання, як допомогти.

Нещодавно до мене приходить дочка і з жалістю каже: “Мама, ти уявляєш, однокласник захворів на ковід. Ми будемо тиждень на ізоляції. Ми йому телефонували, у нього все нормально – тільки температура”. І це нормальна реакція”, – розповідає Олена.

Натомість, булінг з’являється в класах, де й до того була нездорова атмосфера: конкуренція, порівняння, пошуки винних.

Також буває, що в класі все гаразд із толерантністю, але батьки когось із дітей “нападають” на вчителів за те, що ті хворіють. Мовляв, ті розносять захворювання в школі. Олена пояснює, що батьки агресують тому, що в них виникає відчуття тривоги через незрозумілі хворобу та симптоми. І діти, найімовірніше, перейматимуть цю агресію та тривожність від батьків. А оскільки діти не можуть довго стримувати злість та тривогу в собі, вони або замикатимуться, або цькуватимуть учителя.

ПРО ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ШКОЛІ

Аби розвивати толерантність у дітей і працювати з випадками нетолерантності, треба:

1.                              Проводити виховні години у формі чаювання, обговорень, дискусій. Тоді вчитель може розповідати про відповідальність як таку, відповідальність сторін у конфлікті, про те, що якщо люди хворіють, це не завжди залежить від них, про толерантність і як вона влаштована. За словами психологині, учитель має розповідати про прості людські норми та правила, причинно-наслідкові зв’язки, яким є захворювання, які відчуття виникають, коли людина поруч хворіє. До цього можна долучити шкільного психолога;

2.                              Якщо йдеться про молодшу школу, можна застосувати методи казкотерапії: вигадувати казки або обговорювати ті, які є на цю тему;

3.                              Можна розігрувати ролі й обговорювати наслідки, щоби діти емпатійно ставилися до ситуації. Наприклад, запропонувати дітям уявити, що хтось із персонажів, вигаданих чи реальних осіб захворів, а інший має його підтримати. Тоді діти можуть розіграти, як це відбуватиметься і чим вони можуть допомогти. Також можна фіксувати такі ідеї на дошці й нагородити тих, хто мають найбільше ідей;

4.                              Можна дивитися фільми й разом інтерпретувати їх. Йдеться про фільми, де людина, не хотячи, стає заручником ситуації, що відчувають люди, які зіштовхуються зі хворобами. Наприклад, фільм “Чудо”, в якому йдеться про хлопчика з нестандартною зовнішністю й однокласників, які думають, що він заразний. У цьому кіно пояснюють, що якщо людина не така, як усі, то необов’язково вона погана або нецікава. Також показують, як почувається герой фільму, коли його цькують однокласники;

5.                              Можна влаштувати дебати на цю тему. Наприклад, хтось може виступати за підтримку людини, яка хворіє, а хтось – навпаки. Обидві команди муситимуть знайти по кілька причин для свого “переконання”. Опісля можна обговорити, чому причини про непідтримку безглузді або чому їх так мало.

“В ідеалі, з дітьми треба говорити про булінг, наслідки та толерантність одне до одного 2-3 рази на тиждень, починаючи з 1 класу. Важливо, аби всі ці бесіди та ігри відбувалися не так, як урок. Це – вільні бесіди, діти мають розслабитися, відчувати себе комфортно й говорити те, що думають. Тобто, дітей треба емоційно включити за допомогою прикладів, випадків, запитань, пошуку відповідей. Бубоніння на тему толерантності не підійде”, – говорить Олена.

ЧИ ТОЛЕРАНТНО РОЗГОЛОШУВАТИ, ХТО САМЕ ЗАХВОРІВ

Зазвичай думки вчителів і батьків розділяються: одні кажуть, що не можна розголошувати, хто саме захворів. Інші хочуть знати, чи контактували вони з цією людиною, аби убезпечити себе і своє здоров’я.

“Це – наша спільна соціальні безпека. І які би наслідки не були, важливо повідомляти про випадки хвороби і про те, хто саме захворів, аби людина могла відслідкувати контакти. Бо інформація – це також засіб захисту. Людина, яка контактувала з хворим, буде більш уважною до себе й більше піклуватиметься про засоби захисту. Наприклад, подумає, чи їхати до бабусі, чи йти до торгового центру”, – пояснює Олена.

Однак, коли батьки чи учителі оголошують дітям, хто саме захворів, важливо провести супутню розмову: не варто знущатися чи сміятися над цією людиною, бо на її місці може опинитися будь-хто.

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ДІТИ ЗНУЩАЮТЬСЯ НАД ТИМ, ХТО ХВОРІЄ АБО ПЕРЕХВОРІВ

“Дітям такого класу не шкода людини, яка захворіла, тобто в них вимкнена емпатія. Натомість, виникає злість, що людина, яка захворіла, принесе якісь втрати та незручності. Тоді на “жертву” починають “нападати”. Начебто це вона відповадальна за свій стан”, – пояснює психологиня.

·                                 Коли починається конфлікт, агресор не може стати на місце жертви. Усе впирається в емпатію, якої у першого може не бути. Тому перше, що треба зробити дорослим, які бачать такі випадки, – в особистих бесідах достукатися до емпатії агресора. Наприклад, фразами “А якби ти був на його місці, що би ти відчував?”, “Якби ти захворів, прийшов до школи й тобі таке сказали, що би ти переживав?”.

Тоді діти-агресори можуть закриватися і казати: “У мене все було би добре”. Але учитель або батьки мають повторити відчуття іншої дитини. Наприклад, кажучи: “Найімовірніше, тобі було би страшно й ти не хотів би, щоби тебе ображали, ти був би засмучений, що з тобою так вчиняють однокласники”. Треба, аби агресор уявив себе на місці жертви.

·                                 Важливо, аби в школі в учнів був алгоритм вирішення конфліктів. Олена пояснює, що це мають давати вчителі і шкільна система як така. Дитина має чітко знати відповідь на запитання: “Якщо мене обзивають або б’ють, що я маю робити?”. Наприклад, підійти до класного керівника і розповісти про це, відбитися самотужки (тобто, самостійно розв’язати конфлікт; ідеально, якщо школа навчила алгоритму, як це робити) чи сказати батькам. У майбутньому це допоможе дитині реагувати на конфлікти й не бути жертвою.

“Я працюю з хлопчиком, який регулярно б’є іншого хлопчика. Тому що останній його провокує, а вчителі на це ніяк не реагують. Дитина сформувала свою систему відповіді, бо шкільна система поставила її в такі умови. Натомість, мав би бути відповідальний дорослий, який захищатиме дитину. Це може бути навіть шкільний офіцер”, – говорить психологиня.

·                                 Також треба закріпити конфліктну ситуацію якимись суспільно прийнятими наслідками. Інакше агресори не зроблять висновки. Наслідки можуть бути й позитивними: можна створити дошку з компліментами; діти мають клеїти туди папірці з компліментами, а ця людина щодня має шукати хороше у тій, яку образила.

·                                 Якщо ви бачите, що так званій жертві соромно за те, що вона хворіє чи перехворіла, треба пояснити їй, що вона не відповідає за це. Треба попросити людину, аби вона ділилася своїми відчуттями та почуттями, не мовчала й не думала, що це – соромно, підтримати її.

Якщо йдеться про дитину, можна допомогти їй знайти дорослого, який буде відгукуватися на її переживання, і кому дитина довірятиме. Це може бути вчитель, класний керівник, шкільний психолог. Цій людині дитина зможе розказати про свої почуття, що вона хвилюється чи боїться.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО НАД ДИТИНОЮ ЗНУЩАЮТЬСЯ В ІНТЕРНЕТІ І ЯК ЗАХИЩАТИСЯ

Оскільки багато класів нині перебувають на дистанційному навчанні або на ізоляції, дитину можуть цькувати в інтернеті. Психологиня пояснює, як зрозуміти, що над дитиною можуть знущатися:

·                                 Спостерігати за емоційними реакціями. Треба звернути увагу, скільки часу дитина проводить в інтернеті і в соцмережах, в яких є її однокласники. Якщо ви бачите, що дитина проводить там багато часу, але без позитивних емоцій – тобто не сміється, не розповідає якісь жарти – то дитина відповідає на щось неприємне. Далі – поговорити з нею про це. Наприклад: “Я помічаю, що коли ти листуєшся в чаті з однокласниками, ти сумний чи злий. Що відбувається? У тебе все добре?”.

Важливо, чи є в дитини довіра до дорослого, який це запитуватиме. Якщо ні, вона не розповість правду. Якщо вона зовсім не йде на контакт, батьки можуть запитати в однокласників, з якими дитина близька, чи все гаразд у класі.

·                                 Звернути увагу, якщо дитина не буває в групах свого класу. Наприклад, батьки запитують у дитини: “А ти домашнє дивився?”, а дитина постійно відповідає: “Ні, я не заходив в ту групу”. Значить, щось не так, очевидно, немає контакту з однокласниками, дитина ізольована. Тоді треба з’ясувати, що саме дитині не подобається.

ЯК ЗАХИЩАТИСЯ ВІД БУЛІНГУ І ЙОГО ЯКІ НАСЛІДКИ

1.                              Говорити агресору: “Я не відповідаю за те, що захворів. Будь-хто з нас може так само раптово та неочікувано захворіти”;

2.                              Зупиняти будь-які прояви агресії класичними способами: “Не роби так”, “Якщо ти продовжуватимеш, я муситиму захищатися”.

“Усе залежить від того, яка в цієї людини сімейна цінність захисту. У кожній сім’ї дітям дозволяють по-різному захищатися. У деяких – можна застосовувати силу. В інших сім’ях це неприпустимо”, – розповідає Олена.

Також психологиня розповідає про наслідки булінгу щодо хвороби для жертви.

“Коли дитину булять за те, що вона не модно одягнена, у її свідомості відкладається таке: “Якщо я почну одягатися краще, то мене полюблять і почнуть краще ставитися до мене”. Звісно, такі діти хвилюються, їх не визнають, не розуміють. Але вони знають, що є вихід, нехай і безглуздий.

Коли ми говоримо про булінг щодо вірусної інфекції, то людина не може терміново від неї позбутися чи взяти лікування у свої руки. Фактично, вона відчуває безвихідь. Від неї нічого не залежить. І тому вона думає: “Я не впливаю на реакцію інших. зі мною може щось трапитися, а іншим це не подобається”. Це – найбільший пункт руйнування”.

З того часу людина розумітиме: “Що би зі мною не сталося, мене можуть не прийняти. І ці речі не залежать від мене, я не керую цими процесам”. Це – про відчай. Людина отримує травматичний досвід і може постійно бути в очікуванні чогось поганого.

Наслідки для агресора також можуть бути травматичними, особливо якщо зрештою він захворіє сам. По-перше, пояснює психологиня, працюватиме проєкція. Якщо ця дитина обзивала іншу, коли та хворіла, то думатиме, що інші люди такі самі, як вона сама – агресивні та нетерпимі. По-друге, дитина може замкнутися. Вона не буде говорити іншим, що хвора, не хотітиме йти до школи, коли одужає. По-третє, може статися зворотна реакція: дитина почне надмірно злитися і бути агресивною з іншими дітьми, залякувати їх.

Тому, каже Олена Ратінська, у наших інтересах відслідковувати випадки булінгу щодо хвороби й боротися з ними.

 

 

Попередження конфліктів у соціальних мережах. Інтимне селфі в Інтернеті

 За ініціативи ООН 25 листопада відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. 

Щороку з 25 листопада по 10 грудня проходить Всеукраїнська акція «16 днів дій проти насильства». Тема цьогорічної кампанії – «Розфарбуй світ в помаранчевий колір: Покоління рівності виступає проти зґвалтувань». Ця тема має на меті активізацію зусиль громадянського суспільства в боротьбі з сексуальним насильством щодо жінок. 

Соціальний педагог Шкворець Л.Д., розпочавши ліцейні заходи акції, провела годину спілкування з учнями 8-В класу "Попередження конфліктів у соціальних мережах. Інтимне селфі в Інтернеті». Людмила Дмитрівна розповіла про позитивні та негативні наслідки використання Інтернету та соціальні мережі. Здобувачі освіти переглянули ролик «Online cексуальне насильство над дітьми» та ознайомилися з поняттями "секстинг", "онлайн-грумінг".

В ході діалогу підлітки шукали відповіді на питання: "У чому переваги та недоліки знайомства через Інтернет?", " Чи варто спілкуватися в мережі з незнайомими людьми?", "Як захистити себе?".  Це сприяло обізнаності учнів про небезпеки, які існують в Інтернеті та соціальних мережах і про шляхи їх подолання. 

Працюючи в групах, учні обговорили та склали алгоритм як розпізнати шахрая в Інтернеті, як убезпечити себе від онлайн-грумінгу, як діяти, якщо потрапляєш у ситуацію, коли тебе шантажують.

Аби забезпечите комфортне середовище для розвитку дітей слід об’єднувати зусилля педагогів, батьків, спеціальних служб, щоб убезпечити їх від негативних впливів. Лише за умов співпраці можливо сформувати середовище довіри та підтримки, яке сприятиме гармонійному розвитку школярів.

Стартувала Всеукраїнська акція "16 днів проти насилля"

 Соціальна акція "16 днів активності проти гендерного насильства" – щорічна міжнародна кампанія, яка починається 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і триває до 10 грудня – Дня прав людини.

У проміжок між цими датами відзначається

• 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом
• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством
• 3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю
• 5 грудня – Міжнародний день волонтера
• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією

Основними завданнями акції "16 днів проти насильства" є привернення уваги громадськості до двох актуальних проблем: запобігання та протидії домашнього насильства та торгівлі людьми, а також активізація діяльності державних установ та громадських об'єднань задля поєднання зусиль щодо захисту прав людини.

 

Участь у міжсекторальній онлайн-конференції "Цифрова безпека: захист прав дитини в онлайн-середовищі"

 Про цифрову безпеку, а саме про захист прав дитини в онлайн-середовищі говорили сьогодні учасники міжсекторальної онлайн-конференції. Захід був організований управлінням ДСЯО у Черкаській області спільно з освітнім проєктом #Stop_sexтинг.

Серед учасників онлайн-конференції - керівники та заступники керівників з виховної роботи, соціальні працівники та соціальні педагоги, практичні психологи, педагогічні працівники закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти, представники служб у справах дітей, ювенальної превенції Черкаської області.

Про мету освітнього проекту «Стоп_секстинг», важливість та актуальність теми цифрової безпеки дітей в онлайн-середовищі, зокрема, захисту дітей від сексуального насильства в Інтернеті розповіла Anastasiya Dyakova, радник з питань захищеності людини в Інтернеті при Віце-Прем'єр-міністрі - Міністрі цифрової трансформації України, засновник освітнього проекту «Стоп_секстинг».

Інформацію про механізми забезпечення права дитини на захист від сексуального насильства в онлайн-середовищі учасникам заходу надала Alina Kasilova, менеджер навчальної діяльності освітнього проєкту «Стоп_секстинг», дитячий та підлітковий психолог, викладач. Також спікер допомогла учасникам в розробці плану профілактики такого явища у їхній громаді.

Про батьківський аспект у формуванні безпечної поведінки дітей у кіберпросторі розповіла Юлія ЗОРЯ, завідувач навчально-тренінгового центру STEM-освіти, к.п.н КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради»

Оксана Компанієць

, начальник управління Державної служби якості освіти у Черкаській області, звернула увагу на важливість створення безпечного онлайн-середовища школи, що є невід’ємною складовою безпечного освітнього середовища кожного закладу освіти. Створення такого середовища неможливе без активної співпраці школи і батьків.

До участі у заході також долучився Євген КАРНАУШЕНКО, старший інспектор з особливих доручень сектору ювенальної превенції УПД ГУНП у Черкаській області

Управління ДСЯО у Черкаській області дякує спікерам та учасникам заходу за організацію та співпрацю в проведені онлайн-конференції.

Stop_sexтинг

#НЕ_ВЕДИСЬ

20 листопада - Всесвітній день дитини

 

Всесвітній день дитини − свято, започатковане у 1954 році рішенням Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних націй. Саме ООН звернула увагу світової спільноти на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення умов для повноцінного розвитку. Свято також відзначається в день, коли Організація Об’єднаних націй прийняла декларацію прав дитини. Це відбулося в 1959 році.

Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими, говорив відомий поет Оскар Уайльд.

У дітей можна навчитися багатьох речей.Їхній здатності помічати дрібниці та радіти життю, не боятися виражати свої думки та емоції, бути відвертими та щирими.

З дітьми ніколи ненудно. З ними можна обговорити не лише всіх героїв кіновсесвіту "Марвел", а й теорію струн і утворення чорних дір. З дітьми можна нескінченно обійматись, бешкетувати, читати казки та дивитись мультики або ж просто мовчати, міркуючи про життя.

З дітьми іноді важко порозумітися. Але, ми, дорослі, знаємо як знайти ключик до їхнього серця: часті обійми, безумовна любов, слова підтримки й віра у свого маленького дорослого творять чудеса!

Вітаємо із Всесвітнім днем дитини!

Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

Сьогодні весь світ відзначає Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
Кожного дня у ЗМІ чи просто в Інтернеті можна зустріти інформацію про випадки сексуального насильства або сексуальної експлуатації щодо дітей.  

Загальними завданнями Європейського дня захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства є:

• підвищення обізнаності громадськості про сексуальну експлуатацію та сексуальне насильство щодо дітей і потребу в запобіганні таких дій;
• сприяння відкритій дискусії про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, а також не допущення та усунення стигматизації жертв;
• сприяння виконанню Лансаротської конвенції та роботі Лансаротського комітету.

  БУКЛЕТ "Подолання сексуального насильства щодо дитини: координація дій"

16 листопада - Міжнародний день толерантності

13 листопада - Всесвітній день доброти

9 листопада - день української мови і писемності

 

Торгівля дітьми. Як бути?

 Діти не мають всіх прав, які маємо ми, повнолітні, тому нашим обов’язком є допомогти їм.

Що робити, коли вам відомо про дитячу експлуатацію? До того, як дитину ідентифікують відповідні органи, ініціюйте дії, щоб забезпечити безпеку дитини, враховуючи її вік та стать. Збережіть від насильства.

Хто подбає про дітей? Переконайтеся, що діти, які, можливо, стали жертвами торгівлі, якнайшвидше отримають тимчасового опікуна після їх ідентифікації. Юрист та опікун дитини візьмуть участь у створенні комплексного вирішення проблеми дитини. Служби захисту дітей повинні взяти на себе ініціативу у прийнятті рішення, яке в довготривалому майбутньому буде кращим для дитини.

Якою має бути реабілітація? Переконайтесь, що діти, які постраждали від жорстокого поводження, забезпечені належними програмами догляду та реабілітації і уникають будь-якої повторної віктимізації.

Куди повертатися дітям, які не мають дому?Дітей, що постраждали від торгівлі людьми, і які не в змозі повернутися додому, повинні забезпечити спеціалізованим безпечним житлом з моменту першої ідентифікації. Координаційні центри для розгляду соціальних запитів щодо дітей, які постраждали від торгівлі, повинні призначатися в центральному урядовому відомстві.

Як бути з дітьми з інших країн? Перш ніж приймати рішення щодо повернення дитини, яка стала жертвою торгівлі, до її країни, необхідно оцінити всі ризики. Координаційні центри для розгляду соціальних запитів щодо дітей, постраждалих від торгівлі, повинні призначатися в центральному урядовому відомстві.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ:

Національна “гаряча лінію” з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів)

527 (безкоштовно для абонентів Київстар, МТС, Life)

Зупинимо торгівлю людьми разом!

Діти можуть не лише спілкуватися з друзями у соціальних мережах і грати в онлайн-ігри, а й стати жертвою шахраїв «Перші ластівки. Zалежні» – серіал Нового каналу, герої якого стикаються з серйозними викликами в мережі. До чого може призвести на перший погляд невинне листування з незнайомцем? Чим обернеться поширення інтимних фото і відео в мережі? Як не попастися на вудку шахраїв? Разом з інформаційно-освітньою кампанією #stop_sexтинг розберемо головні ризики в мережі: Кібербулінг – цифрове «цькування» однолітків і створення контенту, який викликає ненависть або кепкування по відношенню до іншої дитини. Небезпечний контент – одна з найпопулярніших загроз для дітей. Це може бут...

Детальніше: https://novy.tv/ua/pershi-lastivki/news/2020/11/03/seks-foto-shantazh-i-kiberbuling-chogo-varto-osterigatisya-pidlitkam-u-merezhi/?fbclid=IwAR0GnyuH66wrWh8p2tVbP6vtHY55PBc506vSdcwTqFlwG9d7gEpDAI3n1Hc

Діти можуть не лише спілкуватися з друзями у соціальних мережах і грати в онлайн-ігри, а й стати жертвою шахраїв «Перші ластівки. Zалежні» – серіал Нового каналу, герої якого стикаються з серйозними викликами в мережі. До чого може призвести на перший погляд невинне листування з незнайомцем? Чим обернеться поширення інтимних фото і відео в мережі? Як не попастися на вудку шахраїв? Разом з інформаційно-освітньою кампанією #stop_sexтинг розберемо головні ризики в мережі: Кібербулінг – цифрове «цькування» однолітків і створення контенту, який викликає ненависть або кепкування по відношенню до іншої дитини. Небезпечний контент – одна з найпопулярніших загроз для дітей. Це може бут...

Детальніше: https://novy.tv/ua/pershi-lastivki/news/2020/11/03/seks-foto-shantazh-i-kiberbuling-chogo-varto-osterigatisya-pidlitkam-u-merezhi/?fbclid=IwAR0GnyuH66wrWh8p2tVbP6vtHY55PBc506vSdcwTqFlwG9d7gEpDAI3n1Hc

Діти можуть не лише спілкуватися з друзями у соціальних мережах і грати в онлайн-ігри, а й стати жертвою шахраїв «Перші ластівки. Zалежні» – серіал Нового каналу, герої якого стикаються з серйозними викликами в мережі. До чого може призвести на перший погляд невинне листування з незнайомцем? Чим обернеться поширення інтимних фото і відео в мережі? Як не попастися на вудку шахраїв? Разом з інформаційно-освітньою кампанією #stop_sexтинг розберемо головні ризики в мережі: Кібербулінг – цифрове «цькування» однолітків і створення контенту, який викликає ненависть або кепкування по відношенню до іншої дитини. Небезпечний контент – одна з найпопулярніших загроз для дітей. Це може бут...

Детальніше: https://novy.tv/ua/pershi-lastivki/news/2020/11/03/seks-foto-shantazh-i-kiberbuling-chogo-varto-osterigatisya-pidlitkam-u-merezhi/?fbclid=IwAR0GnyuH66wrWh8p2tVbP6vtHY55PBc506vSdcwTqFlwG9d7gEpDAI3n1Hc

 Департамент освіти і науки Києва створив інфографіку з нагадуваннями санітарних правил у школах під час карантину.

Її оприлюднили на fb-сторінці департаменту.

Зокрема, шпаргалка нагадує про:

• санітарні перерви: провітрювання приміщення не менше 10 хвилин, протирання парт та кварцування;
• дезінфекцію взуття;
• необхідність миття рук;
• соціальну дистанцію.

 Діти перестають мріяти

Дані соціологічного дослідження, яке провели благодійний фонд "Ти не один" спільно з UMG , приголомшили: 95% дітей мають бажання, здебільшого матеріальні і лише 5% мріють без меж. А також виявилось, що 38% батьків взагалі не знають про мрії своїх дітлахів

На думку психологів, така тенденція може призвести до серйозних проблем