Поради батькам та педагогам

 Рекомендації щодо онлайн-безпеки для педагогічних працівників

«Захист дітей у цифровому середовищі: рекомендації для батьків та освітян»

Освітні серіали на платформі Дія. Цифрова освіта:

• для батьків «Безпека дітей в інтернеті»
• «Обережно! Кібершахраї»
• «Основи кібергігієни»
• «Кіберняні»
• «Про кібербулінг для підлітків»

Словник термінів з онлайн-безпеки

Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів

Поради "Безпечний Інтернет"

     

Поради педагогічним працівникам щодо протидії булінгу

 Поради педагогічним працівникам щодо протидії булінгу:

- допоможіть дітям вивчити правильну термінологію. Поясніть, що люди, які змушені були покинути свої домівки, - не біженці, вони – вимушено переміщені особи;

- поясніть учням, що люди приїхали до більш безпечних регіонів країни тому, що були змушені рятувати дітей та себе. За інших умов вони залишилися б удома, де в них були гідні умови для життя тощо;

- говоріть з учнями відверто. Варто пояснити, що війна завжди була ґрунтом для дискримінації за будь-якими ознаками. Ті, хто опинився у вразливій ситуації, сприймаються як слабші, або навіть як винні у тому, що сталося. А від цього до булінгу та дискримінації лишається лише крок!

Так, теперішня ситуація неймовірно складна, але в будь-якому разі потрібно підтримувати одне одного, а не пригнічувати чи ображати;

- поясніть дітям основні принципи недискримінації, толерантного ставлення до інших людей. Розкажіть про дискримінацію, якою вона буває та чому виникає;

- аналізуйте ситуацію: приділяйте особливу увагу особам, які можуть стати потенційними жертвами булінгу, якщо побачите перші ознаки цькування – неодмінно втручайтеся;

- завжди враховуйте лише факти, а не припущення або побоювання однієї зі сторін (або власні);

- розробіть план дій та варіанти розв’язання проблем (навіть гіпотетичних). Так ви будете готові та не витрачатимете час дарма;

- об’єднайтеся із колегами. Дискримінація – глобальне явище, із яким складно впоратися самотужки. Тож  найкраще рішення – діяти разом;

- оберіть стратегію дій. Є різні алгоритми дій учителя, який бачить дискримінацію чи булінг. Але просто неприпустимо залишатися осторонь. Явище не зникне саме по собі;

- встановіть правила, створіть разом із дітьми статут для протидії дискримінації, булінгу. Учні мають розуміти, чому та чи інша поведінка буде неприйнятною та знати, що порушення правил обов'язково призведе до негативних наслідків. 

 - проводьте тематичні виховні години, не бійтеся говорити про війну, її причини та наслідки.

Важливо знати, що навіть в умовах проведення воєнних дій, держава гарантує кожному громадянину право на отримання безоплатної правової допомоги за номером Єдиного контакт-центру: 0 800 213 103 (цілодобово та безплатно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).

За правовою консультацією можна також звернутися, написавши повідомлення у месенджер Facebook-сторінки системи БПД (безоплатної правової допомоги), у публічний чат Telegram-каналу «Безоплатна правова допомога», у приватний чат системи БПД у Telegram або Viber, а також через мобільний застосунок «Безоплатна правова допомога».

Як навчати під час війни? Поради батькам та вчителям

Мета дистанційного навчання під час війни – не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.

Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

Зараз не час фокусуватись на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.

Варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань. Натомість слід створювати для учнів ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх

Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків.

Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами. В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору.

Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини. 

Говоріть із дітьми про емоції та почуття. Приділяйте час розвитку емоційного інтелекту.

Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.

 

Правила стресостійкості

 

Порадник для вчителів “Активності для учнів та учениць у бомбосховищах шкіл”

 Порадник розроблений громадською організацією “Культурна платформа Закарпаття” спільно з громадською спілкою “Освіторія” в межах ініціативи “Спільно до навчання”, яку Міністерство освіти і науки України реалізовує разом із Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні за підтримки Першої леді України.

Збірка пропонує низку активностей для різних вікових груп, які педагоги та адміністрація закладів загальної середньої освіти можуть організувати для дітей, щоб допомогти їм емоційно та фізично впоратися з перебуванням у бомбосховищі під час повітряної тривоги. Тут і перший стендап, і створення музики, і навіть «наскельні» малюнки.

ЗАВАНТАЖИТИ Порадник для вчителів “Активності для учнів та учениць у бомбосховищах шкіл”

Як допомогти дитині впоратися з емоціями під час війни?

 На нашу думку, це питання на жаль залишається ще актуальним, тому використовуйте матеріал у роботі, діліться з колегами, батьками/опікунами.

Українські діти переживають неймовірне емоційне навантаження під час війни. А батьки та вчителів не завжди знають, як допомогти. Розповідаємо про 4 емоційні зони, в яких може перебувати дитина протягом дня. А також, які найпростіші техніки допоможуть дорослим та дітям переходити з однієї зони до іншої.

ЩО ТАКЕ 4 ЕМОЦІЙНІ ЗОНИ?

Стан, у якому перебуває дитина протягом дня, можна розділити на 4 зони: червону (злість, страх), жовту (знервованість, занепокоєння), блакитну (втома) та зелену (рівновага та сфокусованість).

Наша мета — наблизити дітей до зеленої зони, наскільки це можливо. Перестрибнути з червоної у зелену зону одразу не вийде. Але ми можемо допомогти дитині поступово рухатися з найбільш небезпечної зони до більш безпечної. Адже тільки тоді, коли діти щасливі, вони можуть продуктивно вчитися і працювати, а в родинах пануватиме спокій.

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ЕМОЦІЯМИ ДИТИНИ У КОЖНОМУ СТАНІ

Злість, неконтрольованість емоцій, страх — цілком нормальні емоції в українських дітей у зв’язку з війною. Це червона зона емоційного стану. Коли діти в ній за таких умов — це абсолютно нормально.

Як дорослим реагувати на такі емоції?

Найперше — завжди говорити з дитиною, що спричинило відчуття агресії. Варто проаналізувати, за яких умов дитина відчуває себе дуже щасливою, яка діяльність приносить їй радість та задоволення.

Ми маємо поставити дитині два запитання:

• чому вона відчуває певну емоцію?
• що ми можемо зробити, щоб підтримати її і щоб вона позбулася цієї негативної емоції?

Тут ми заохочуємо, щоб діти розуміли й приймали свої емоції та не боялися бути в цій зоні. Тим дітям, які перебувають у червоній зоні, потрібно більше емоційної підтримки, ніж тим, хто перебуває в інших зонах. І це залежить від обставин. Коли ми працюємо з такими дітьми, мусимо шукати до них певний підхід у залежності від того, чого вони потребують.

Жовта зона — це збуджені, стривожені, занепокоєні, знервовані діти. Це зона, де вони не можуть фокусуватися, тому що емоції вийшли з-під їхнього контролю.

Ми маємо запитати в дитини: що ти зараз відчуваєш?

Якщо дитина відповість: «Я занепокоєний», варто уточнити: «Чому ти відчуваєш тривогу? Що я можу зробити, щоб ти подолав тривожність?

Із кожною дитиною та її проблемами слід працювати індивідуально. Стратегії, як подолати стрес, необхідно підбирати кожній дитині окремо в залежності від уподобань та захоплень. Знизити тривожність дитині допоможе улюблене хобі, яке наповнює дитину, або прогулянка у місце, що принесе радість. Загалом будь-що, що допоможе дитині вивільнити емоції. Як наслідок, дитина швидше зможе впоратися із завданнями.

Як зрозуміти, що дитина у блакитній зоні?

Блакитній зоні характерні втома, слабкість та відчуття нудьги. Зараз більшість українських дітей перебувають у цій зоні. Ми маємо їм допомогти вийти з цієї зони й наблизитися до зеленої.

Наша мета: дати дітям стратегії, щоб вони не почувалися сумними та не уникали завдань у навчанні. Для цього діти мають робити те, що їм подобається: проводити час із рідними та друзями, щоб не почуватися ізольованими.

Важливо: щоб діти відчували себе сильнішими, їх мають оточувати сильні дорослі. Тому ці стратегії насамперед повинні пропрацювати батьки.

Омріяна для кожної людини зона — зелена. Зелена зона — це те місце, де ми хочемо бути. Сюди ми прагнемо перетягнути наших дітей — бо тут ми щасливі та сфокусовані. Це та зона, у якій діти найбільш зацікавлені до навчання. Під час війни перебувати у зеленій зоні постійно — не вийде. Але завдяки роботі з окремими станами, нам цілком вдасться досягати зеленої зони на певний час. Батькам не варто боятися, що кожна дитина протягом дня рухається з однієї зони в іншу. Нам просто треба навчити дітей конкретних технік, завдяки яким вони можуть здійснювати перехід між зонами.

Підтримка дітей під час війни: яких помилок уникнути?

 Тему війни під час навчання обходити неможливо. До того ж — категорично не варто цього робити. Адже тепер це частина нашого життя. Саме тому варто знати, що можна і не можна розповідати дітям про війну. А ще — у чому полягає мистецтво підтримки і як уникнути помилок.

РОЗМОВА ПРО ВІЙНУ: ЩО ВАРТО І НЕ ВАРТО КАЗАТИ?

Уникати тему війни на уроках абсолютно не варто. Це частина нашої реальності. На якому б етапі зараз ви не були у шкільній програмі — це має стати складовою ваших уроків. Отож, якими саме принципами керуватися?

• Пояснюйте згідно з віком. Давайте прямі та чіткі відповіді на запитання, не «прикрашайте» їх. Наприклад, що ми будемо робити із тисячами ворожих танків на нашій території? Відповідь: наші захисників знищать їх ось такою зброєю. На гарбуз вони не перетворяться.
• Говоріть правду. Якщо ми щось не кажемо дітям — вони обов’язково це дофантазують. Зберігайте позитивну риторику (Ми переможемо!), але не обіцяйте, якщо не впевнені (але будуть втрати і певні труднощі).
• Вчіться правильно підтримувати. Прийміть негативні емоції дитини і вчіться з ними працювати. Розповідайте про базові потреби людини, і чому ніхто не має їх порушувати.

ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДТРИМАТИ УЧНІВ?

Для цього варто виокремити, як виглядає підтримка. Підтримка — це фрази: «Я тебе чую/розумію/приймаю», «Я визнаю твої почуття/складну ситуацію», «Я готова бути з тобою поруч».

Не є підтримкою заперечення почуттів: «Все не так погано! І взагалі ти в безпеці!».

Щоб створити якісне безпечне середовище для дітей, скористайтеся цими ефективними кроками:

• Допоможіть дитині прожити почуття, не знецінюйте їх. Проявляйте співчуття. Дайте дитині право на її почуття та емоції, підкажіть, що чуєте її. У цьому допоможуть такі слова: «Я повністю розділяю твої емоції/співчуваю/розумію твій біль» або «Мені дуже шкода, що це сталося».
• Менше логіки — більше емпатії. Для проживання емоцій необхідний час, тому не треба радити дитині одразу шукати вище благо у стресовій ситуації. На цьому етапі не варто радити вчитись ставитися до всього спокійно і випромінювати світло та любов.
• Не використовуйте заклик до сили. Для дитячої психіки слова «тримайся» та «зберись» можуть дати зворотний ефект.
• Не підсилюйте проблему. Уникайте фраз «Який жах!» або «Боже, а якими будуть наслідки!»
• Запитайте, ЯК ви можете допомогти. Якщо ви до кінця не впевнені, яку лінію поведінки обрати, то запитайте: «Як я можу тебе підтримати?» та «Що я можу для тебе зробити?». Це прості, але ефективні фрази.
• Цікавтеся першими. Навіть якщо дитина не говорить про свої переживання, то варто запитати про її почуття.
• Не бійтеся повторюватися. Ці кроки можна повторювати неодноразово і утворити чарівне коло. Слухайте, співчувайте, не заперечуйте, повторюйте та переказуйте.

МОН просить розʼяснити дітям, чому не варто контактувати з окупантами

Міносвіти просить учительство та батьківство розповісти дітям про недопустимість звʼязків з окупантами.

Про це пише Освіта.ua з посиланням на лист МОН.

Зокрема, у МОН пишуть, що СБУ знає про випадки, коли окупанти контактували через соцмережі та месенджери з неповнолітніми з Харкова та Луганської області.

Дітям пропонували за гроші передавати інформацію про Збройні сили України.

“Інформуємо, що в нашій країні покарання за подібні злочини застосовуються до осіб від 16 років, у окремих випадках відповідальність передбачена з 14 років”, – написали в МОН.

Для попередження виникнення подібних ситуацій у майбутньому міністерство просить посилити просвітницьку роботу з учнями.

Слава Україні!
Героям слава! 
Переможемо!

Як підтримати дітей у цей непростий час

Як дітям навчатися дистанційно. Добірка онлайн-сервісів

Вторгнення Росії до України вплинуло на освітній процес — більшості шкіл довелося зачинилися.

Тому в Україні створюють все більше можливостей для дистанційного навчання, щоб школярі не відставали від освітньогго процесу:

Всеукраїнська школа онлайн: https://lms.e-school.net.ua/guide). Для зручності розроблено мобільний застосунок, а також YouTube-канал.

Всеукраїнський онлайн-розклад: https://mon.gov.ua/ua/vseukrayinskij-rozklad. Він містить посилання на матеріали з різних ресурсів.

На ТБ-платфомах MEGOGO, 1+1 video, Київстар ТБ, sweet.tv.

Для дошкільнят розпочав роботу дитячий онлайн-садок НУМО – платформа, на якій зібрані відеозаняття для дітей віком від 3 до 6 років. Перегляд доступний на YouTube-каналах МОН (https://bit.ly/3JqnY1P) та ЮНІСЕФ (https://bit.ly/3tpmAqN) і на платформі MEGOGO.

Нагадуємо і про освітні серіали для дітей будь-якого віку на платформі Дія.Цифрова освіта: https://osvita.diia.gov.ua/about.

Переглядати матеріали можна будь-де та будь-коли абсолютно безоплатно.

Забезпечуємо дітей доступом до навчання. Все буде Україна

Як провести урок під час війни?

ДІЇ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В РАЗІ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Чи знає кожен із нас, як діяти у разі надзвичайної ситуації? Чи знаєте ви правила, які можуть зберегти ваше життя, життя учнів, студентів та співробітників, рідних і близьких? Чи не розгубитеся ви у разі надзвичайної ситуації, знаючи правила, якщо практично ніколи не тренувалися?

На жаль, і в суспільстві, і в закладах освіти, і навколо них трапляються надзвичайні ситуації. Саме від умінь та навичок учасників освітнього процесу залежить їхнє життя та здоров’я, а також тих людей, котрі в цей час знаходяться поруч.

Уміння правильно оцінити ситуацію та обрати порядок дій є дуже важливим для кожної людини, а особливо - для працівників закладів освіти. Адже саме вони та їхні дії можуть врятувати як здобувачів освіти, так і самих працівників.

У закладах освіти передбачене тренування щодо евакуації учасників освітнього процесу не рідше одного разу на пів року та проведення Дня цивільного захисту та Тижня знань з основ безпеки життєдіяльності у закладах професійної (професійно-технічної) та загальної середньої освіти й Тижнів безпеки дитини у закладах дошкільної освіти.

На нашу думку, навчальні тренування дуже важливі. Окрім евакуації варто навчати дітей і поведінці порядку дій у різноманітних надзвичайних ситуаціях.

В інших країнах радять проводити три протипожежних навчання на рік і як мінімум одне повне тренування з різних видів безпеки за різними видами сценаріїв, у різний час, без попередження учасників освітнього процесу.

Було б неправильним промовчати про те, що такі навчання не завжди бувають ефективними, оскільки про них можуть знати наперед і вчителі, і діти. Крім того, спеціально для навчань відкриваються постійно зачинені запасні виходи. Зайве доводити, що такі “заплановані навчання” не дадуть якісного результату. Ба більше, у випадку реальної надзвичайної ситуації можуть і зашкодити: бо коли вчитель поведе дітей до запасного виходу, а він виявиться зачиненим, то це може призвести до трагедії. Тому крім навчань, потрібна постійна і прискіплива увага до питань безпеки, реальні, а не показушні тренування. Ідеально - коли керівник закладу освіти проводить тренування за власної ініціативи, нікого не попереджаючи завчасно. От тоді дійсно можна побачити реальний, а не “намальований” стан справ.

У цьому дописі ми пропонуємо певну орієнтовну схему для вибору алгоритму дій у разі надзвичайних ситуацій у закладі освіти. Це - досвід закордонних фахівців, адаптований для України.

Види надзвичайних ситуацій розрізняють за їхнім характером: техногенні, природні, соціальні та воєнні. Перелік цих ситуацій і відповідно алгоритм дій досить довгий, тому ми наводимо у дописі порядок дій під час лише деяких надзвичайних ситуацій з огляду на ризики їх виникнення.

Читайте рекомендації фахівців Державної служби України з надзвичайних ситуацій, закордонних фахівців із безпеки та шкільних офіцерів щодо дій у разі наступних надзвичайних ситуацій:

тероризм;

захоплення будівлі;

евакуація з будівлі;

насильницьке вторгнення та загроза масового насильства;

перестрілка та вибухи;

телефонний тероризм;

захоплення транспорту;

пожежа.

Також у дописі:

що повинен робити кожен громадянин у випадку надзвичайної ситуації

які права має громадянин у сфері цивільного захисту

хто має володіти навичками домедичної допомоги

навчання учасників освітнього процесу діям у надзвичайних ситуаціях

робота з учнями щодо запобігання терористичних ситуацій

https://bit.ly/3IhELTI .